До повномасштабного вторгнення він, уродженець села Смичин, що на Городнянщині, працював у Києві електромонтажником. Звичне життя змінила війна: на початку березня Олександр взяв до рук зброю і став на захист столиці. Згодом була служба на інших напрямках.
У 2024 році чоловіка демобілізували за станом здоров’я. Попереду було лікування і пошук відповіді на непросте питання: як жити далі? Через набуте захворювання фізична праця Олександру була протипоказаною, а знайти роботу в селі без навантаження – завдання «з зірочкою».
Та доля дала шанс. У рідному селі з’явилася вакансія завідувача клубу. Олександра підтримала дружина, і він наважився спробувати себе у зовсім новій професії.
Щоб ветеран міг комфортно та повноцінно працювати, для нього створили інклюзивне робоче місце. Придбали ноутбук, багатофункціональний пристрій, проєктор, екран і сучасну акустичну систему.